Тема 17. Підприємницький ризик

 

1. Сутність та функції ризику, причини виникнення. Види ризиків.

Ризик — це ймовірність виникнення несприятливих подій, що можуть призвести до непередбачених втрат, недоотримання прибутку або інших негативних наслідків для підприємницької діяльності. У підприємництві ризик є невід'ємною складовою, оскільки будь-яка діяльність у ринковому середовищі пов'язана з невизначеністю та можливістю відхилення від запланованого результату.

Сутність підприємницького ризику:

• Імовірність: Ризик не означає обов'язковість настання негативної події, а лише ймовірність її виникнення.
• Невизначеність: Ризик виникає в умовах невизначеності щодо майбутніх подій, інформації, поведінки ринку.
• Можливість втрат: Потенційні збитки, що можуть бути матеріальними, фінансовими, репутаційними або часовими.
• Наявність вибору: Ризик виникає тоді, коли підприємець має вибір між різними варіантами дій, кожен з яких має різний ступінь невизначеності та потенційних наслідків.

Функції ризику:

1.     Стимулююча (інноваційна): Ризик стимулює підприємців шукати нові, нестандартні рішення, впроваджувати інновації та технології, оскільки саме вони можуть забезпечити конкурентні переваги та більші прибутки в умовах невизначеності.

2.     Регулююча (відбіркова): Ризик виконує функцію відбору, сприяючи виживанню найбільш ефективних, адаптованих та інноваційних підприємств. Невдале управління ризиками призводить до банкрутства.

3.     Захисна: Усвідомлення ризиків змушує підприємця розробляти механізми захисту, створювати резерви, страхувати діяльність.

4.     Аналітична (пізнавальна): Аналіз ризиків допомагає глибше зрозуміти сутність господарських процесів, виявити слабкі місця та потенційні загрози.

5.     Компенсаційна: За підвищений ризик підприємець очікує отримати підвищений прибуток (премію за ризик).

Причини виникнення ризику:

• Невизначеність зовнішнього середовища:
• Економічні фактори: Інфляція, зміна курсу валют, зміни податкової політики, економічні кризи, зміни попиту та пропозиції.
• Політичні та правові фактори: Зміна законодавства, нестабільність політичної ситуації, корупція, відсутність належного захисту прав власності.
• Соціально-демографічні фактори: Зміна вподобань споживачів, демографічні зміни, зміна рівня доходів населення.
• Технологічні фактори: Швидкий розвиток технологій, поява нових матеріалів, що може знецінити існуючі продукти/технології.
• Природні та екологічні фактори: Стихійні лиха, екологічні катастрофи, зміни клімату.
• Конкуренція: Дії конкурентів (зниження цін, випуск нових продуктів).
• Невизначеність внутрішнього середовища підприємства:
• Некомпетентність управлінського персоналу, помилки в прийнятті рішень.
• Недосконалість технології виробництва, збої обладнання.
• Проблеми з персоналом (кваліфікація, дисципліна, плинність).
• Недостатність фінансових ресурсів, помилки в обліку та плануванні.
• Відсутність належного контролю.

Види ризиків (основні класифікації):

1.     За сферою діяльності:

o    Виробничий ризик: Пов'язаний з невиконанням планів виробництва, зростанням собівартості, зниженням якості продукції (наприклад, поломка обладнання, брак сировини).

o    Комерційний (збутовий) ризик: Пов'язаний з реалізацією продукції (наприклад, падіння попиту, несплата покупцями, зниження цін конкурентами).

o    Фінансовий ризик: Пов'язаний з нестачею коштів, зміною курсу валют, відсоткових ставок, інфляцією, неспроможністю боржників (наприклад, несплата кредиту, втрата інвестицій).

o    Інноваційний ризик: Пов'язаний з розробкою та впровадженням нових продуктів/технологій (наприклад, невдале дослідження, відсутність попиту на інновацію).

o    Кадровий ризик: Пов'язаний з нестачею кваліфікованого персоналу, плинністю кадрів, низькою продуктивністю праці.

2.     За джерелом виникнення:

o    Системний (ринок/систематичний) ризик: Виникає через загальноекономічні та політичні фактори, які впливають на весь ринок (інфляція, криза). Його неможливо уникнути диверсифікацією.

o    Несистемний (специфічний) ризик: Пов'язаний з конкретним підприємством або галуззю (наприклад, управлінські помилки, страйк на конкретному підприємстві). Може бути знижений шляхом диверсифікації.

3.     За можливістю прогнозування:

o    Прогнозовані ризики: Можна оцінити ймовірність їх настання та наслідки (наприклад, ринкові ризики).

o    Непрогнозовані ризики: Форс-мажорні обставини, які важко передбачити (наприклад, стихійні лиха, непередбачені зміни законодавства).

4.     За характером наслідків:

o    Чисті ризики (спекулятивні): Можуть призвести тільки до втрат або нульового результату (наприклад, пожежа, крадіжка).

o    Спекулятивні ризики: Можуть призвести як до втрат, так і до прибутку (наприклад, інвестиційний ризик).

 

2. Способи оцінки ризиків підприємства.

Оцінка ризиків — це процес визначення ймовірності настання ризикової події та масштабу її потенційних наслідків. Правильна оцінка дозволяє підприємцю приймати обґрунтовані рішення щодо управління ризиками.

Етапи оцінки ризиків:

1.     Ідентифікація ризиків: Визначення всіх можливих ризиків, які можуть вплинути на діяльність підприємства. (наприклад, мозковий штурм, аналіз попереднього досвіду, SWOT-аналіз).

2.     Аналіз ризиків: Визначення ймовірності настання кожної ризикової події та її потенційного впливу на бізнес.

3.     Оцінка та ранжування ризиків: Визначення рівня ризику (низький, середній, високий) та пріоритетність управління ними.

Основні способи оцінки ризиків:

1.     Якісні методи оцінки: Орієнтовані на ідентифікацію ризиків, класифікацію, опис їхніх причин та можливих наслідків без кількісного вимірювання.

o    Метод експертних оцінок: Залучення досвідчених фахівців, які на основі свого досвіду та знань оцінюють ризики (наприклад, "мозковий штурм", метод Дельфі).

o    Метод аналогій: Вивчення досвіду інших підприємств, що працюють в аналогічних умовах або реалізують схожі проекти.

o    Метод "дерева рішень": Графічне представлення можливих рішень та їхніх наслідків, включаючи ризикові події.

o    SWOT-аналіз: Виявлення сильних (Strengths) та слабких (Weaknesses) сторін підприємства, а також можливостей (Opportunities) та загроз (Threats) зовнішнього середовища, що дозволяє ідентифікувати потенційні ризики.

2.     Кількісні методи оцінки: Передбачають чисельне вимірювання ймовірності настання ризику та величини збитків.

o    Статистичний метод: Використання статистичних даних про минулі події для прогнозування ймовірності майбутніх ризиків. Потребує великого обсягу даних (наприклад, аналіз відхилень прибутку, окупності, волатильності).

o    Метод аналізу чутливості (Sensitivity Analysis): Визначення, як зміна одного вхідного параметра (наприклад, ціни на сировину, обсягу продажів) впливає на кінцевий фінансовий результат проекту.

o    Метод сценаріїв (Scenario Analysis): Розробка кількох можливих сценаріїв розвитку подій (оптимістичний, реалістичний, песимістичний) та розрахунок фінансових показників для кожного сценарію.

o    Метод Монте-Карло (Імітаційне моделювання): Комп'ютерне моделювання, що багаторазово генерує випадкові значення для змінних, що впливають на результат, і дозволяє оцінити розподіл можливих результатів та ймовірність настання того чи іншого сценарію.

o    Аналіз точки беззбитковості: Визначення мінімального обсягу продажів, при якому покриваються всі витрати. Чим ближче фактичний обсяг до точки беззбитковості, тим вищий ризик збитків.

o    Коефіцієнти ризику: Розрахунок спеціальних фінансових коефіцієнтів (наприклад, коефіцієнт ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості).

Вибір методу оцінки залежить від доступності інформації, складності проекту, розміру підприємства та кваліфікації фахівців. Для малого підприємця часто використовуються якісні методи та спрощені кількісні розрахунки.

 

3. Шляхи та методи зниження ризику у підприємницькій діяльності.

Управління ризиками — це систематичний процес ідентифікації, оцінки, аналізу, моніторингу та контролю ризиків з метою мінімізації їхнього негативного впливу.

Основні шляхи (стратегії) зниження ризику:

1.     Уникнення ризику: Повна відмова від діяльності, яка несе неприйнятно високий ризик.

o    Приклад: Не відкривати бізнес у політично нестабільному регіоні; відмовитися від виробництва продукту, для якого немає чіткого попиту.

o    Недолік: Може призвести до втрати потенційних можливостей та прибутку.

2.     Зниження (пом'якшення) ризику: Комплекс заходів, спрямованих на зменшення ймовірності настання ризикової події або пом'якшення її наслідків.

o    Приклад: Впровадження систем контролю якості, навчання персоналу, диверсифікація, впровадження нових технологій.

3.     Передача ризику: Передача відповідальності за ризик іншій стороні.

o    Приклад: Страхування (передача фінансового ризику страховій компанії), аутсорсинг (передача ризиків виконання певних функцій спеціалізованим компаніям).

4.     Прийняття (утримання) ризику: Підприємець свідомо вирішує взяти ризик на себе, усвідомлюючи потенційні наслідки та вважаючи їх допустимими або навіть необхідними для досягнення цілей.

o    Приклад: Формування внутрішніх резервних фондів для покриття можливих збитків; рішення не страхувати незначні ризики.

Конкретні методи зниження ризику:

1.     Диверсифікація:

o    Диверсифікація продукції/послуг: Виробництво широкого асортименту товарів/послуг. Падіння попиту на один продукт компенсується зростанням попиту на інший.

o    Диверсифікація ринків збуту: Продаж продукції на різних географічних ринках або різним сегментам споживачів.

o    Диверсифікація постачальників: Співпраця з кількома постачальниками, щоб зменшити залежність від одного.

o    Диверсифікація інвестицій: Розміщення капіталу в різні активи або проекти для зниження інвестиційного ризику.

2.     Страхування: Передача ризику (пожежа, крадіжка, відповідальність, нещасний випадок) страховій компанії за певну плату (страховий внесок).

3.     Формування резервних фондів: Створення внутрішніх фінансових резервів для покриття непередбачених витрат або збитків.

4.     Хеджування: Використання фінансових інструментів (наприклад, ф'ючерсів, опціонів) для захисту від несприятливих змін цін на сировину, валютних курсів, відсоткових ставок.

5.     Контрактація: Укладання довгострокових договорів з постачальниками та покупцями, фіксуючи ціни та обсяги, що зменшує ціновий ризик.

6.     Детальний аналіз та планування:

o    Ретельне маркетингове дослідження ринку.

o    Глибокий аналіз бізнес-середовища (конкуренти, споживачі, законодавство).

o    Розробка реалістичних бізнес-планів з урахуванням різних сценаріїв.

o    Фінансове планування та бюджетування.

7.     Постійний моніторинг та контроль: Регулярний відстеження ключових показників діяльності, виявлення відхилень та своєчасне коригування дій.

8.     Якість управління та навчання персоналу: Підвищення кваліфікації працівників, впровадження систем контролю якості, мотивація персоналу.

9.     Юридичний захист: Правильне оформлення всіх документів, договорів, реєстрація торгових марок, патентів.

10.                       Інформаційна безпека: Захист даних, комерційної таємниці від кібератак та несанкціонованого доступу.

 

4. Джерела фінансування бізнесу.

Джерела фінансування бізнесу — це способи залучення коштів, необхідних для створення, розвитку та функціонування підприємства. Вибір джерел залежить від стадії розвитку бізнесу, його розміру, типу, а також фінансових можливостей та стратегії підприємця.

1. Власні (внутрішні) джерела фінансування:

• Власний капітал підприємця: Особисті заощадження, майно, що вкладаються в бізнес. Це найдешевше джерело, оскільки не передбачає виплати відсотків чи поділу прибутку.
• Нерозподілений прибуток: Прибуток, який отримує бізнес і реінвестує його у свій розвиток (наприклад, на придбання нового обладнання, розширення асортименту).
• Амортизаційні відрахування: Частина вартості основних засобів, що переноситься на собівартість продукції і накопичується у фонді для майбутньої заміни зношених активів. Можуть використовуватися як джерело фінансування.
• Продаж надлишкових активів: Реалізація непотрібних активів (нерухомість, обладнання), що не використовуються в основній діяльності.
• Зменшення дебіторської заборгованості: Прискорення збору коштів від клієнтів за відвантажену продукцію.

2. Залучені (зовнішні) джерела фінансування:

• Банківські кредити:
• Короткострокові: Для поповнення обігових коштів (наприклад, на закупівлю сировини).
• Довгострокові: Для інвестицій у основні засоби, розширення виробництва.
• Переваги: Доступність, можливість отримати значні суми.
• Недоліки: Необхідність застави, високі відсотки, жорсткі вимоги банків.
• Лізинг: Довгострокова оренда майна (обладнання, транспорту) з правом викупу або без.
• Переваги: Не потрібна велика початкова інвестиція, податкові пільги, швидкий доступ до сучасного обладнання.
• Недоліки: Переплата за період лізингу, зобов'язання щодо виплат.
• Факторинг: Передача банку (факторинговій компанії) права вимоги дебіторської заборгованості клієнтів за винагороду.
• Переваги: Швидке отримання коштів за відвантажену продукцію, покращення ліквідності.
• Недоліки: Комісія, втрата частини доходу.
• Венчурний капітал: Інвестиції у високоризикові, але потенційно високоприбуткові стартапи в обмін на частку в бізнесі.
• Переваги: Великі інвестиції без боргових зобов'язань, експертна підтримка.
• Недоліки: Втрата частини контролю, високі вимоги до інноваційності.
• Гранти та конкурси: Безповоротна фінансова підтримка від міжнародних фондів, державних програм, благодійних організацій для проектів, що мають соціальну або інноваційну цінність.
• Переваги: Безповоротні кошти, підтримка розвитку.
• Недоліки: Висока конкуренція, складний процес подачі заявок, сувора звітність.
• Державна підтримка: Пільгові кредити, субсидії, дотації від держави.
• Краудфандинг: Збір коштів від великої кількості людей, зазвичай через онлайн-платформи, в обмін на продукт, винагороду або частку в компанії.
• Переваги: Доступ до широкої аудиторії, тестування ринку.
• Недоліки: Потребує ефективної маркетингової кампанії, не завжди гарантований успіх.
• Приватні інвестори ("бізнес-янголи"): Індивідуальні інвестори, які надають капітал стартапам в обмін на частку в компанії.
• Емісія акцій (для великих компаній): Продаж часток у власності компанії на фондовому ринку.

Вибір джерела фінансування має відповідати потребам бізнесу, його стадії розвитку та стратегічним цілям. Кожне джерело має свою "ціну" (відсотки, втрата контролю, зобов'язання) та ризики.